Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 907/987/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Грека Б.М., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Ганчак В.І.; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - Філінова К.С.; відповідача 3 - Філінова К.С.; відповідача 4 - не з'явився; відповідача 5 - не з'явився; відповідача 6 - не з'явився; відповідача 7 - Скляренко О.П.; відповідача 8 - не з'явився; відповідача 9 - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від03.02.2014на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від27.11.2013у справі № 907/987/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-Центр-3" Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-Центр-4" Приватного підприємства "Аміра Т.Ч.Ч.К." Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 Адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Скляренко та партнери" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун" Публічного акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт"провизнання права на здійснення господарської діяльності та безперешкодне використання та розпорядження всім майном за Публічним акціонерним товариством "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття"; зняття арешту з грошових коштів та майна Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", накладених постановами Ужгородського МВ ДВС

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" (далі - ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд" (далі - ТОВ "Транскарпатбуд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-Центр-3" (далі - ТОВ "Офіс-Центр-3"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-Центр-4" (далі - ТОВ "Офіс-Центр-4"), Приватного підприємства "Аміра Т.Ч.Ч.К." (далі - ПП "Аміра Т.Ч.Ч.К."), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (далі - ФОП ОСОБА_9), Адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Скляренко та партнери" (далі - АО "Адвокатська контора "Скляренко та партнери"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун" (далі - ТОВ "Агентство безпеки "Тайфун"), Публічного акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт" (далі - ПАТ"Закарпатінтерпорт") про визнання права на здійснення господарської діяльності та безперешкодне використання та розпорядження всім майном за позивачем - ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" та зняття арешту з грошових коштів та майна ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", накладених постановами Ужгородського МВ ДВС.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.10.2013 порушено провадження у справі № 907/987/13 за позовом ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" до ТОВ "Транскарпатбуд", ТОВ "Офіс-Центр-3", ТОВ "Офіс-Центр-4", ПП "Аміра Т.Ч.Ч.К.", ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, АО "Адвокатська контора "Скляренко та партнери", ТОВ "Агентство безпеки "Тайфун", ПАТ"Закарпатінтерпорт" про визнання права на здійснення господарської діяльності та безперешкодне використання та розпорядження всім майном за позивачем - ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" та зняття арешту з грошових коштів та майна ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", накладених постановами Ужгородського МВ ДВС.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Карпинець В.І.) від 27.11.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Михалюк О.В., судді Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) від 03.02.2014 рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014, ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів винесені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мали значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, скаржник вказує на те, що коло осіб, які можуть звертатися до господарського суду з позовами про зняття арешту не є обмеженим жодним чином, також жодною нормою не передбачено, що відповідачем по такій справі може виступати тільки орган ДВС.

Крім того, судами проігноровано норму ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", якою чітко передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.04.2014.

На адресу суду 14.04.2014 від відповідачів надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вони просили рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Від АО "Адвокатська контора "Скляренко та партнери" 14.04.2014 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій воно також просило рішення господарських залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" - без задоволення, оскільки відсутнє порушення прав позивача в межах даної справи, зокрема відповідачем АО "Адвокатська контора "Скляренко та партнери", а також неможливістю в будь-яком випадку відповідачами по даній справі виконати судове рішення про зняття арешту, накладеного на грошові кошти позивача, оскільки жоден з них не наділений відповідними повноваженнями.

Відповідно до розпорядження В.о. Голови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 № 05-05/157 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Нєсвєтової Н.М., для розгляду касаційної скарги ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 зі справи № 907/987/13, сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Грек Б.М., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що враховуючи обставину наявності рішень Господарського суду Закарпатської області про стягнення з ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", як боржника, на користь КП "ВУВКГ міста Ужгорода, ФОП ОСОБА_9, ПП "Аміра Т.Ч.Ч.К.", ТОВ "Офіс - центр - 3", ТОВ "Транскарпатбуд", ТОВ "Офіс - центр - 4", ТОВ "Агентство безпеки "Тайфун", Адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Скляренко та партнери", ФОП ОСОБА_8 та ПАТ "Закарпатінтерпорт", як стягувачів, відповідно до виданих судом виконавчих документів - наказів суду, які було даними стягувачами пред'явлено до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ для примусового виконання, МВ ДВС Ужгородського МРУЮ, з підстав невиконання у добровільному порядку боржником перед даними стягувачами наявних грошових зобов'язань, було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, в тому числі на грошові кошти в межах наявних сум заборгованості, відповідно до винесених постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.09.2011, від 27.07.2012, від 26.10.2012 та відповідно до винесених постанов про арешт коштів боржника №9-898/11 від 15.09.2011, від 26.10.2012, від 30.10.2012, №9-33637832 від 03.06.2013 та №9-33637832 від 07.06.2013.

Також судами встановлено, що в процесі примусового виконання відповідних рішень суду, боржникові надавалися судом розстрочки по сплаті заборгованості. ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" частково виконувало рішення суду у виконавчому провадженні щодо їх примусового виконання, що підтверджується розпорядженнями МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про розподіл стягнутих з боржника коштів перед стягувачами.

Вищезазначені арешти після цього продовжували існувати, тому позивачем, як боржником за виконавчими провадженнями, було надіслано МВ ДВС Ужгородського МРУЮ письмове звернення від 19.07.2013 про зняття арешту з коштів боржника, у зв'язку з наявністю розстрочки виконання рішень суду.

У відповідь МВ ДВС Ужгородського МРУЮ повідомило ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", що чинним законодавством не передбачено зняття арешту з коштів боржника за наявності розстрочки сплати боргу боржником відповідно до рішення суду.

У зв'язку з відмовою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ зняти арешт з коштів, з огляду на те, що через дію даних арештів ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" не в змозі вести господарську діяльність, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки та збори, належним чином виконувати рішення суду, товариство звернулось до господарського суду з позовом про зняття арештів з грошових коштів та майна ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" в судовому порядку та визнання права на здійснення господарської діяльності та безперешкодне використання і розпорядження всім своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований (ч. 4 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження").

В усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження").

У п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

У п. 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказано, що у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки вимоги позивача, як боржника у виконавчому проваджененні, пов'язані з арештом майна, не можуть бути задоволені шляхом подання позову до стягувачів. Такі вимоги можуть бути предметом розгляду в порядку оскарження дій чи бездіяльності органу Державної виконавчої служби.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарських судів, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права - визнання права на здійснення господарської діяльності та безперешкодне використання і розпорядження всім майном за ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", оскільки він не відповідає положенням ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та передусім зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно з ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 у справі № 907/987/13 - без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Грек Б.М.

Студенець В.І.